Вітер чеше все клена чуб,
Загляда́є в густий квітник,
Доторкнувшись чиїхось губ —
Засоромлений, раптом зник.
Заховалося сонце вслід,
Поросив дрібний дощ асфальт,
І долину, й широкий брід,
Що край річки неначе брат.
Впали краплі в бур'ян, між трав,
В щебет, крики рябих сорок,
Вербам коси уже чесав
Вітер біля густих осо́к.
01.01.2026.
Ганна Зубко
