Вітрила в маревах

Весняний дощ, роки туманів,
Асфальти вулиць тепло обіймали.
Обличчя в краплях, сон в руках.
Колись ми жартуватим без обманів-
Сьогодні в танці на похоронах.
Мене вкрадатимуть очима хмари,
Нарешті погляд свій потроху опускали..
Заплакатимуть ніжно у містах
І тихо спатимуть озера на вустах.
Пускатимемо човен у калюжі,
Залишим в місті весла і свободи страх.
Життя для цілі не потрібне, друже,
Як щирістю розправиш парус на ногах.
Насиченість нарешті між плечима билась,
Вологим ґрунтом квітнем в низинах.
На ясність теплому туманеві байдуже
І я плекатиму вітрила в маревах.
<br>Аліса Давидова