Чудні пронизливі вітри…
Блукають світом неприкуті.
В чужі шниряють закути,
Ще й люблять в вікна зазирнути.
Перевернуть листки книжок,
(Ну хто, скажіть, про це їх просить?),
Із хат, замкнутих на замок,
Крізь щілі, якось, пил виносять.
Та й рознесуть на цілий світ!
Щоб довести свою нікчемність.
То тут, то там залишать слід,
Здіймуть з піщиноньки буремність.
І що з них візьмеш? То ж вітри.
У їхніх діях лиш інстинкти…
Потрусять брудом до пори
Й загрузнуть в власних лабіринтах.
Барчук Р
12.01.23
Барчук Раїса
