Щоденні молитви про щастя людини,
З якою хотілося прожити життя, але вже не буде ні днини.
Пригнічує усвідомлення того, що сталося,
І спогади про те, як сильно і ніжно кохалося.
День за днем – ідуть роки,
Лиш з голови нікуди не зникають спогади.
Розбиті на дрізки рожеві окуляри,
І сонце в душі заховалося за хмари.
Але ніщо не погасить внутрішнього світла,
Вже давно скотчем заклеєні всі рани та вікна,
Лиш би ще разочок заглянути їй у вічі,
І забрати цей погляд із собою у вічність.
