Тобі й мені належить, весь цей світ.
З його глибокими річками.
Кохання й любощів рoзквíт –
накрив нас довгими літами.
Кутками ми не розійшлись,
пливли бездонними морями,
вбачали ми мільйони сліз –
та все ж кохання не згасало.
Палало, лиш все дужч і знало,
що ми з тобою – вічна пара.
Життя про це не раз кричало,
а ми його ігнорували.
Бо кохали і не знали,
що від доль уваг зазнали.
З часом стали ми зірками,
і кохання дарували.
<br>Кутецька
