В відтінку неба сині хвилі,
В траві зеленій блиск дощу,
Кущі калини при долині
В своєму серці я ношу́.
І довгий берег з кривизною,
Зарослий вербами, бузком,
І бур'янами, і травою,
Дрібним устелений піском.
Іду там привидом, ступаю,
Хоча не часто, бо у сні,
У жмені воду набираю,
І як же хо́роше мені!
21.04.2026.
Ганна Зубко
