В небо дивлюсь
до болю в скроні,
Розквітли зорі,
квіти мов в саду,
Якась впаде –
спіймаю у долоні
І посаджу
в своєму квітнику.
Квіту її удень
Я не побачу,
Лише вночі,
як місяць зазирне,
Увагою своєю
їй віддячу,
І матіола запахом війне.
І очі ніч свої
примружить чорні,
Щоби вдихнути
запах той п'янкий,
В її росі пасуться
мовчки коні,
У тиші тій
ніхто не говіркий.<br>Ганна
