Цей світ — помийка, бруд і дим,
Він весь гнітить, він нетривалий,
Людина в розпачі сліпій
Тут прагне світлих почуттів.
Живе в канаві серед зла
Будує плани, щось кохає
Хоч знає: все згорить дотла
І все живе тут помирає.
Цей відстійник гниє щодня
У ньому лють і вічний голод
Тут людство — наче навмання
Іде у темряву і холод.
Земне життя — лише іспит нам,
Мине воно, неначе спалах
Розвіється, немов туман
Усі скарби його малі.
А вічність — тільки у Раю
Там дивовижно, там спасіння
Там злобу не знайдуть твою
Там зникнуть сльози і гріхи.
Там чисте світло без кінця
Там спокій, неземна краса
Там праведні знайдуть Творця
І вічно світять небеса.
Щоб вийти з бруду і тенета
Іслам прийняти щиро треба
Наказам Бога слідувать відверто
Й відкриється дорога в небо.
