В її очах-брунатні весни

В її очах — брунатні весни,
відтінки літньої трави,
вона летить — легка і чесна —
крізь тихі обрії душі.
Вона прийшла крізь хвилі смутку,
крізь біль, розлуку і печаль,
лишивши в серці теплу жмутку —
розбитих почуттів кришталь.
Тепер вона — зовсім інакша,
прозора, мов ранкове скло,
у модних окулярах бачить,
як світ змінив своє єство.
І відчуває: все інакше,
і дихає уже не так,
бо знає — в ній брунатні весни
ще проростуть у світлий сад.
І ще попереду — те літо,
що розцвіте і зап’янить,
травою, сонцем оповите,
і в жилах ніжно задзвенить.
Огорне шию теплим шалем—
тим, що колись вона ждала,
і все, що сіяла без жалю—
вона сторицею взяла.
Її здобуток — як відлуння
тих кроків болю і страхів,
Шлях усвідомлення -проміння-
торкнеться тонких струн душі
Напише -вірш цей у ночі
До рук перо -мов серця край- взяла….
і піднялась… і розцвіла. . (К.Е.Б. 2.04.2026)
Елеонора Кіркіна