Буває мить коли в житті,
Вперше ти відчув кохання,
Душа із тілом в забутті,
Хоче лиш одне бажання!
Не хоче серце відпускати,
Кохану навіть не на мить,
Хочеш їй усе віддати,
Лиш би тільки їй вгодить.
Як головне в житті знамення,
Кохання випустило цвіт,
І появляється натхнення,
В якому бачиш інший світ.
Як найміцніша в світі сила,
Що об’єднала нас в серцях,
Обом кохання дало крила,
Вказавши нам щасливий шлях.
Це шлях далекий, поміж зорі,
Які освітять нам життя,
Всесвіт весь, що в кругозорі,
Нас супроводить у майбуття.
Любов, як космос без кінців,
В ній нема початку й краю,
Неймовірна міць чудових слів:
Як сильно я тебе кохаю!
<br>Ігор Лівак
