Гроза

Похмурі хмари небо затягнули,
Вітер сильний стрімко налетів.
Дерева слабкі з корінням він повириває,
Він зломить ті дерева, які не мають кріпких стовбурів.
Він гне та різко відпускає,
А потім гне їх знову до Землі.
Ламає деякі, а деякі з корінням вириває.
Одна лиш мить, короткий проміжок часу,
Та вітер стих, а сильне дерево стоїть.
Та дощ пішов і все живе водою напуває,
А недалеко, майже поруч, в інше блискавка влучає.
Ось дерево горить, тепер ніколи
Воно не буде зеленіть.
Гроза скінчиться, вийде сонце,
Побачимо істини ми мить.
В слабкого дерева гілки зломані,
Та на землі воно лежить.
Сильні ж дерева крони розкинуть,
Їх сонце зігріє, їм буде світить,
Потягнуться в небо кронами своїми
В синю неба безмежну блакить.
10.12.2024 (перевидання)
В.Є. Панченко