Люблю, як падає грудневий дощ.
По залишках листків осінніх грає…
Акустика мелодії про щось
Іще раз про природне нагадає.
Шепоче разом з вітром мантри сну,
Як добре під ці звуки засинати!
Соната спокою вітрів й дощу…
Спішить про потаємне нам заграти.
По шибці барабанить, ллє…
У затишку стою, спостерігаю.
У небо вітер хмари віднесе –
Гуляє грудень в просторовім гаю.
Хтось змок, а комусь романтичний рай,
Ховаються скоріш в плащі промоклі.
Так, трохи морозно, ну і нехай!
В краплинах кришталеві горизонти…
Не спиняться ніколи чудеса,
Природа-матінка про все подбала.
Так поривається моя душа –
Від світу Божого, який впізнала!
ND💗<br>Надія Холод
