Гість у твоїх снах

Ти сказала, що я гість твоїх снів,
Не можеш з голови викинути мене.
Та в реальності — лише стільки слів,
І тиша твоя вже звучить, як прощання.
Я б ішов, якби був для тебе чужим,
Та ти ж шепотіла: "ти — частина мого".
То чому між нами тепер дим?
І чому я торкаюсь — а в тобі так холодно?
Але всі твої фрази — солодка брехня,
Бо кохаєш ти іншого, не мене.
Твої сни — це гра, не моя весна,
А спроба втекти від себе, даремне.<br>Анастасія Бондарєва