ДОДАТИ ВІРШ
АБО
Опублікувати книгу

  Лірика    Двадцять перше, мала.

Двадцять перше, мала.

А з чого ти взяла, що тобі хтось щось зобов’язаний?
Ну, віддала себе на максимум… Твої проблеми.
Двадцять перше, мала. Тут до тебе ніхто не прив’язаний.
Приросли до голів у фальшивих цариць діадеми.
Ти звикай, дорога, бо вода пресвята тут— віскі.
Й кожен сам собі Бог, і диявол — так теж буває.
І ти з часом будеш гордо іти по-англійськи.
Двадцять перше, мала. На кохання тут часу немає.

🎧 Слухати аудіоверсію вірша (AI)
(Рекомендуємо тестувати різні варіанти для кращого ефекту)
Поділитись

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]
[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]