А з чого ти взяла, що тобі хтось щось зобов’язаний?
Ну, віддала себе на максимум… Твої проблеми.
Двадцять перше, мала. Тут до тебе ніхто не прив’язаний.
Приросли до голів у фальшивих цариць діадеми.
Ти звикай, дорога, бо вода пресвята тут— віскі.
Й кожен сам собі Бог, і диявол — так теж буває.
І ти з часом будеш гордо іти по-англійськи.
Двадцять перше, мала. На кохання тут часу немає.
Лірика
Двадцять перше, мала.
Автор:
Христина Марищук
Поділитись
