Два зболених серця, поранені крила…
Злетіли у вирій чуттів…
Життя на долонях, як книгу відкрили,
Щоб злитися в морі зі снів.
І так, було всяке, чомусь не щастило,
Скривавлені рани душі…
Та знову любов їх серця полонила,
Побачили зорі ясні…
Авжеж, дуже важко впустити людину
У простір своєї мети…
Вони не злякались і стали щасливі!
Наосліп в майбутнє пішли.
Багаж за плечима…чимало рапсодій…
О, це незбагненне життя…
Забули про страх, ціла гама мелодій!
Феєрія мандрів буття…
Летять в невагомість, два зранені серця,
Злилися у танго крильми…
Вагання та сумніви… все обійдеться,
Так світяться в Небі зірки…
27.06.2024 р.
Надія Холод🪽<br>Надія Холод
