Два серця сиділи на березі річці,
Під дивною назвой "Життя".
Вони размовляли про мир і погоду,
Про різні хвилини буття.
Але що важливо ,ховали від себе.
Та навіть усі навкруги
Казали,що їм побалакати треба,
Про те що у них в глибені.
Що їм по життю предназначено долеї.
Про те ,що їм крила дає,
Але вони вперто ховали все всобі,
В надії,що те все мене.
Два серця сиділи на березі річці,
Під дивною назвой "життя".
Та с тугой і смутком спостерігали,
Як річка бежить в небудтя.<br>Рада Жизни
