Злегка постукав дощ в вікно,
Дихнув на шибку вітер,
І тільки їм не все одно
Хто намочив, хто витер.
Дощ стука далі, вітер дме
На дерево брунькасте,
Та листям, жаль, не шелесне́,
Не виросло пока ще.
Зате трава росте, спішить,
Десь цвіт вінками сплівся,
А час спішить, іде, летить,
І знову день подівся.
17.04.2026.
Ганна Зубко
