Які в нас гарні села – краса!
Поля покриті золотом родючим!
А хати, подивіться – чистота!
Борщ там так пахне – смакота!
Духмяний хліб печеться у печі,
І глечик з молоком, і медом на столі.
На поличці – ікони, наша охорона,
Укутані бережно рушником,
який бабуся наша вишивала,
старанно добирала кольори!
Ослінчик, стіл такі знайомі,
Дідусь в майстерні їх творив.
І фото на столі лежать пожовклі,
Аж ностальгія зразу на душі:
Дитинство безтурботне і веселе…
Там бігали ми босоніж по росяній траві.
Легесенько повіяло димком,
там десь далеко за вікном.
Так затишно у нас і мило,
Бо це красуня-Україна!<br>Світлана
