Дитя та кров

Похмуре сонце знову сходить,
Мій сон в реалії виходить.
Там очі в темряві горять,
І невідомістю манять.
Із кожним кроком мимоволі,
Міцніють рученьки схололі.
Накриє знову відчуття,
Безжальне кровопролиття руками малого дитя
Воно картини не боїться,
А дивиться і не скривиться.
Погляд спрямований у тіло,
Яке тихесенько пихтіло,
Бо жити воно лиш хотіло
Й нікому ще не завинило.<br>Дар Нова