Облітає листя, зітхає –
Жовто мідним диханням живе,
Під ногами тріщить сухозлатний,
Крихкий, ламкий листочок з дерев.
І кружляє його наче в танці
Вітер з півночі в сірості хмар,
Повертає на землю – він плаче,
Як за мамою дитя ,ще мале…
І сумують гілки за листям,-
Народилося із бруньок,-
Соковитих фарб розмаїття,
Як коштовне вбрання у крон.
Роки теж облітають листвою,
Дні життя закружляли їм в такт –
Черга в них порядково знакова,
І назад не можливо віднять.
Ось і листя знов все опало,
Все циклічно в цьому бутті,
Осінь мляво нам нагадає,
Що настане зима…
І в житті …<br>Анна Куницька
