Дорослі дівчатка справляються самі,
Встаючи з колін, зализують рани.
Щодня у гонитві за завтрашнім днем.
Та день цей сьогодні, живіть же і нім, Мем.
Так хочеться часом на ручки до мами
І знов ти в дитинстві, здоровий – безранний…
І літо здається тобі безкінечним,
А друзі на вулиці… Люди всі ґречні…
Здавалось в дитинстві, що зрушиш ти гори,
А зараз стараєшся виплить в просторі,
Кидає, мов тріску в віруючим морі.
Де пристань твоя? Де маяк у видноколі?
Опору шукаєш, скидаєшся долу,
А серце все просить злетіти на гору…
Є нові враження, щире кохання,
А ще робота зрання до смеркання…
Нема допомоги, борися як вийде,
Ти – дівчина, жінка, дружина і мама,
А значить ще більше борися, незламна..
Бо є ради кого , розправлять крила,
Могла б, всіх коханих ними закрила…
Та сили, на жаль, не безкінечні,
Значить у чергу ставай чимдуж безперечно…
До себе самої записуйся ти,
Щоб душу і серце свої вберегти …
Бо часу в добі на все не вистачає,
Хай робота на тебе трохи зачекає…
Бо ти – для себе найгірший тиран
Повір мені, люба, це не самообман.
14.11.2025
Брезіцька Ольга
