Осіння прогулянка

Ішла я й споглядала Осінь…
У різнобарв'ї златокосім,
Повз ліс і дім чужий, затишний…
Я дякую тобі за все Всевишній!
Дивилася на барви неба,
А подумки крутила в голові
Усе що ще зробити треба…
Хотіла мить спинити споглядання,
Та знаю, що неможливе моє бажання…
Заходить сонце, догоряє день,
Дим з димарів затягує імлою…
Скільки всього я бачу перед собою….
Картину міг би змалювать митець,
А ти просто уяви собі, читець.
Осінній ліс по-своєму прекрасний,
І відгомін села у мареві красний…
Блукають люди занурені проблеми,
Їм зовсім недоречні ці мої дилеми…
А я іду й спинитися не хочу,
Милуючись усім, що бачать мої очі…
Хотіла б змалювати цей пейзаж
От це був би прекрасний пасаж…
Та не тримають мої руки пензля,
А фото не покаже красу чудоземелля…
Дерева голими подекуди стоять,
Листочки під ногами так тихо шелестять…
Холодним відчувається повітря
Вже дихання Зими відчувається помітно .
Зміна сезонів йде її не зупинить,
Та все ж чарівна ця осіння мить.
14.11.2025 р

Брезіцька Ольга