Не варто брати попіл в жмені,
В полоні власного гріха —
Час забере й підуть зі сцени
незрілі дії та слова.
Не варто ворушить руїни,
В долонях гріти пил золи,
В думках гноїти всі причини —
Тепер їх більше не знайти.
Нехай мовчання віддзвениться
У порожнечі за плечем.
Із часом в тиші приживеться
І стане спокою ключем.
Цей досвід — не тавро на тілі,
Не вирок, кинутий навік:
Урок, що вчить нас бути сильним
У час, коли ламався світ.
Іти вперед. Повільно, вперто.
Без клятв гучних і зайвих слів.
Бо справжній досвід — не забути,
А нести далі — щоб він жив.
19 травня 2026 р.
