Моя дружина — кохана Наталія,
Найтонша у світі у неї талія
Найяскравіша квітка мого життя
З найніжнішою і чистою душею…
Ми їхали в Одесу тоді вдвох
Коли ще не було війни й ковідних невзгод,
А донечку з собою не взяли,
На бабусю крихітку лишили.
Ми… в аварію потрапили в дорозі тій..
Слава Богу, ніхто не постраждав
До чого ж я це сьогодні згадав?
Бо я і тільки я — бачу її наскрізь!!!
Я і тільки я — знаю всі думки і біль!!!
Я і тільки я — поміг їй вийти зі стресу!!!
Взяти себе в руки й доїхати до Одеси.
Де на нас чекали і ніках прочитали,
Ось яка пригода перед вінчанням була…
А ніч була солодка і легка,
Незабутня, зоряна й палка.
Дівчинка кохана, рідна та свята
Стала врешті моєю на всі літа
І тілом, і чистою своєю душею
Перед Богом обітниці склали ми з тобою!
Моя дівчинка прекрасна, дивовижна
За тиждень з усіма здружилась ніжно
Поспілкувалась — і всіх в себе закохала.
Здібність бачити душі Аллах мені дав
І я вдячний, що саме її я розгледів
Ще в онлайні, до перших реальних наочних бесід.
А потім народиться наш спільний син
Продовження любові, світла і надій..
На цьому поки буду закінчувати свій вірш
Як знову надумаю — напишу ще більше слів
