І ніч пройшла, як добре, що ніч тиха…
І ранок, поки мирний, завітав …
І навіть дощ осінній якийсь дивний…
Неначе вперше землю поливав.
Бо кожен ранок – ніби вперше все,
Туман і дощик, і калюжі в листях.
Мабуть, прийшов той час, коли ми всі
Навчились цінувати все в дрібницях.
Та й і дрібниці – не такі й дрібниці,
Хіба ж дрібниця – бачити життя!?
Життя – то трави, квіти, дощ і птиці.
Життя – то мирний ранок і сім'я.
І просто зранку пити каву або чай,
І просто усміхатись, коли сонні діти…
Так просто дякувати Богові за день,
За те, що можемо сміятись і радіти.
Ну а для радості причин багато маємо.
Ми ж бо живі! І навіть мрії є.
Мрій не багато. Почути, що перемагаємо
І повертаємо усе, що наше, що своє.
Тому за кожний ранок дякуємо Богу,
І кожному, хто на передовій.
Тримає небо, щоби наші діти
Були щасливі на своїй землі.<br>Марина Семйоник
