Мені все сниться, сниться і думкою я там,
Нехай мені проститься — свого я не віддам,
Нехай я ще не в змозі припасти до землі,
Вона там вся в облозі, та поки є, є ми.
Думками я з тобою, у своїм дворі,
До болю так знайоме я бачу уві сні,
Де деревце садив та поливав кущі,
І де я своє серце назавжди залишив.
Мені все сниться, сниться, там кожен закуток,
І кожна там цеглинка і кожен па́росток,
Як руки віддавали тепло моїй душі,
І восени ви сповна віддячували мені.
Напевно то все було в моїм чудовім сні,
Невже ми так з тобою у ті часи жили?
Де сонце випливало і ранок нас вітав,
І де з тобою люба я вечір зустрічав.
Нехай то все здійсниться, до тебе я прийду,
І там у ріднім місці я серце віднайду,
З великою любов’ю я поверну життя,
Віддам я серце й душу, нехай цвіте земля.
08.03.2026 Роздуми
