колись апатія здолає мене,
і я залишуся серед недосказаних слів.
вона все сильніше тягне мене,
і може, колись, перетне той поріг.
колись ті думки заповнять весь простір,
і я не зможу ніяк їх заткнути.
на кухні гучно дзинькув тостер,
а я не можу зараз навіть вдихнути.
так хочеться просто відкрити вікно,
й в ковдру закутатись теплу.
зрозуміти весь світ, торкнутись його,
й просто викурити сигарету.
дим по легеням душу зігріває,
посилюючи мій гадкий кашель.
а я просто сиджу, в думках літаю.
намагаюсь зрозуміти де є справжнє.<br>Спіріна Василиса
