Простягнувся крик – то вирвалась душа.
Степом широким вона попливла
Й ворогам далеким дала відкоша,
Страху на зло миттю навела.
А далі до мрій моїх полетіла,
Забарвлена кольорами яскравих небес.
Там вона точно знайшла собі діло,
Але й тяжких перешкод воно не без.
Зміряла оком усі перешкоди,
Залишила хвилі мені на потік
І знову пішла у безкраю дорогу
Та так, що ніхто зупинити не зміг.
<br>Хозяїнова Софія Володимирівна
