Лей, лей мені душу свою, ізлей,
Я тихо слухатиму тебе.
Історію, що в серці твоїм болить,
Я збережу в собі, як теплий світ.
Лей, лей свою душу мені, ізлей,
Словами, сльозами, тишею в пітьмі.
Я дивлюсь в твої очі, бачу рани твої —
І кажу: "Я тут, я поруч завжди."
Можливо, ми підемо однією стежкою,
Де світло проб’ється крізь темряву.
Твій голос тремтить, але я не злякаюсь,
Бо серце до серця завжди доторкаюсь.
Коли слова закінчаться,
Ми просто будем мовчати.
І тиша стане теплом,
Що нас обійме.
Я обійму тебе й скажу:
"Я тут. Я поруч."<br>Ілля
