Дівчинка-жінка, яка не відчула захисту
В п’ять, у п’ятнадцять, тридцять — сядь, відпочинь.
Знаю, втомилась від соціального натиску,
Лізуть у душу, корчать святих берегинь.
Просто живи так, як вдається, хочеться.
Ті, що говорять, в шкурі твоїй не були.
Слухай дитину в собі — вона все ще бореться,
Щоб її мрії й надії таки ожили.
Вір в себе, прошу, не зрадь цього разу
Ту карооку з відстриженим чубчиком.
Хай вже нарешті забуде образу
І затягнеться серденько рубчиком.
<br>Христина Марищук
