Я не полишу свою кров!
Я не полишу рідних стін спокуту!
І гомін мами за святковим столом
Я не полишу, я не буду, я хочу навіки залишитись тут!
І думки безкраї, що ростуть як терен
І гаї співучі, і вітри гримучі
Лісів непомітний тин
Це мій дім, це моя сполука
Душа і серце, все воно ось тут
Ріка далека за горою
У тій ріці чужий блуд
Чужий, але вже такий до болю милий
Я згадую тут першу весну
Перші квіти, перші спогади, от тут
Яблуні в саду ростуть
Ростуть мої сподівання
Я не полишу свою доля
Вона от тут
За тими ріками і гаями
За тими росами, дощами
За яблуневим цвітом
За горою
Я тут жива
Я тут можу бути собою
<br>Туся
