Жоржини

Який терпкий, який солодкий
Витає аромат у квітнику.
Тут ще буяють різні квіти
Не розгубили всю красу.
Жоржини пломеніють біля стежки,
Дубки рожеві з айстрами стоять,
А чорнобривці підняли голівки,
Щось хочуть вересу сказать.
Нехай ще трішки казка ця побуде,
Вона так настрій підійма.
Дає натхнення й радість людям,
Теплом їх душі зігріва.