Я забреду туди, де вже була,
Де кожен камінь пам'ятає крок.
Там тінь моя колись давно жила,
Залишив час свій золотий пісок.
Навколо все знайоме до дрібниць:
Старий будинок, двері і замок.
Вплітає пам'ять профілі облич
В канву забутих, прожитих думок.
Я доторкнуся пальцями до стін,
Які тримають відгуки розмов.
Тут кожен звук — мов кришталевий дзвін,
Що повертає у минуле знов.
Я забреду туди… Щоб віднайти
Отой загублений колись ескіз.
І щоб повз тебе знову не пройти,
Та пригадати наш вечірній бриз.
15 травня 2026 р.
