Зазирни мені в очі, подивись скільки болю у них,
я жити без тебе не хочу.
Вже минула зима, розтанув вже сніг,
скажи, за що тебе вбили,
за що ти так рано у землю поліг.
Ти ж так хотів жити, Україну любив,
пішов захищати рідний свій дім.
Чекав на синочка, родину будувати хотів,
та на жаль повернутись живим
з війни не зумів.
Тепер тільки вітер шепоче твоє ім’я,
і небо мовчки за тебе плаче.
Я часто дивлюсь у нічні небеса —
і серце до тебе тягнеться наче.
Ти в кожній зорі, у кожнім вогні,
у тихому шепоті ранку й трави.
Ти поруч зі мною у кожному дні,
хоч доля розвела наші шляхи.
Я вірю — ти чуєш мене з висоти,
коли я до неба тихо шепчу:
«Я буду любити тебе крізь роки,
бо серце без тебе
жити не хоче…
Марія Бойко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
