Снігопадами

Снігопадами ти до мене їди,
ти до мене їди снігопадами,
сніг такий, як ти — йому легко іти
білими тихими шляхами.
Замело і дороги, й сліди,
і слова, що сказати не встигли,
та крізь ніч ти до мене іди,
навіть якщо всі вогні вже згасли.
Сніг кружляє, мов спогад живий,
ти в мені — і нікуди не зникнеш,
кожна тиша говорить: «Чекай»,
кожен подих до тебе ще кличе.
Снігопадами, через зими,
через біль, що словами не стерти,
ти до мене хоч в снах прийди,
бо без тебе не вмію я жити.
Хай замерзне навколо весь світ,
хай дороги загубляться знову,
снігопадами ти до мене їди —
я чекатиму знов і знову.
Пада сніг, і в холодній пітьмі
я шукаю знайомі дороги,
снігопадами ти до мене йди,
я зігрію тебе від тривоги.
Навіть якщо між нами зима,
навіть якщо мовчать небеса,
снігопадами ти до мене їди —
я чекатиму через літа.
Марія Бойко