Зайшов ранок,
туманом обвився,
Збризнув росами
трави, шибки,
Підійшов до вікна,
притулився,
Зі стола почитав
сторінки.
Сірі очі крізь скло
заглядали
Доки промінь із неба
не впав,
Непомітно всі роси
зникали, —
Поцілунками вітер
стирав.
26.10.2024.
Ганна Зубко
