Залиш собі час подумати,
Відклади врешті-решт телефон,
Не просто цю ваду усунути,
Бо з ним вже давно в унісон.
Ви разом в хвилини радощів,
Він поряд в лиху годину,
Й немає у нього заздрощів,
Й давно замінив він людину.
До нього смієшся в екран, бува,
Побачивши смішний "ролик",
Слухняно працює він задарма,
Відчувши лиш пальців дотик.
Та все ж схаменись, то лише гра,
Заведена лялька без волі,
Й немає у нього ні співчуття,
Ні серця, ані любові.
Городна Яна
