За землею ми, а за нами небо,
Кому хочеш поможи – а мені не треба.
Над землею туман, над туманом хмари,
Було б мені файно жити щоб не мала пари.
Кричить серце, душа плаче, плаче і сміється,
То горює, то радіє, то барвінком в'ється .
То співає, то ридає, тікає меж люди.
То знає, то не знає, а то і забуде.
Над полем криниця, в криниці водиця,
Водиться з водицею в криниці журба.
Хто йтиме і стане водиці нап'ється,
Того в воду мов пірїну забере ворожба.
<br>Аталіна Трісте
