Коли живеш сам із собою
У вічно проклятій пітьмі
Воюєш з вічною тугою
Чому? За ким? Там тільки дим…
Ти д маєш всіх, але й нікого
Цей світ тікає з твоїх рук
Ти так тримаєшся за того
Для кого ти -порожній звук.
Як можна вірити в свободу
Й тримати клітку золоту?
Не зникнути до сонця сходу,
Любить чи вбити доброту?
Ти маєш 100 питань до світу,
До Бога, космосу, землі,
Але ніхто не шле привітів,
І не знайде тебе в імлі.
Згадай, вернись, дай хоч би слово
І повернусь у світ живих.
А може вдасться ще на ново
Себе нам знову віднайти.
Я не свята, Ти не безгрішний
Я забрехалась… та й Ти теж,
Якби ж мені іще «тодішній»
Зустрівся Ти… Такий.. Без меж…
Це все без сенсу, я це знаю
Пишу у пустоту слова,
Але ж у снах ще пригортаєш…
І хоч у снах… та ще жива…
Яна
