Прокидаєся мов би в останнє
У чергову добу безпорадну.
Наче хтось вже від самого рання
Час життя твого з посміхом краде.
І заграва зловісна у небі
Обгорнула цю днину багрово
Та весну приховала від тебе
У садах онімілого слова.
Де від сонця жага, лиш спекота
Та бур"ян між руїни…і попіл
Крутить вітер, жене видноколом
По околіям вбитого поля.
…Привітаєш весну спозарання.
Каву звариш. Неспішно в зажурі
Вип"єш. Тихо ввійдеш як в останнє
В день насталий…у думи похмурі.
онтойя
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
