Мені казали: «будь обережною»,
але світ не для тих, хто мовчить,
я лишаюся трохи безмежно —бентежною,
навіть там, де могла би злетіти.
Час стікав так повільно і боляче,
наче віск із забутих свічок,
я складаю себе у щось ціле
із уламків болючих думок.
Мені казали: «будь обережною»,
А я колекцію збирала з шрамів в серці,
Часом, нікого не хочеться слухати,
Але – всередині щемить.
І здається: ще крок — і зникну,
розчинюся у власних думках,
Жаль, що я вже себе не впізнаю,
у розбитих нічних дзеркалах.
27.03.26
10:11
<br>Єлизавета
