За що нам, Боже, ця війна?
Невже таке ми заслужили?
Так швидко час летить — роки,
А ми по-справжньому не жили.
Минають дні і місяці,
А ми питання повторяєм:
За що нам, Боже, муки ці?
За що ми сльози проливаєм?
Ці сльози мами за дитям,
Ці сльози за коханим, батьком.
Ми вірим в світле майбуття,
Но знаєм, не вернуть життя.
Життя, що хлопці положили,
Життя малесеньких дітей,
Яких ракета наздогнала
У тихий час, у світлий день.<br>Ірина Галик
