Здається, добре там, де нас нема…
Здається, добре там, де нас нема,
Де сонце м’яко сипле нам проміння з неба,
Де вітер шепче тихо про дива,
І не тривожать будні нас потреби.
Там ріки ніжно сріблом мерехтять,
Ліси казкові розчиняють віти,
І птахи в синім небі там летять,
І мрії наші починають жити.
Здається, там спокійні ритми снів,
Де кожен день приносить радісну новину,
Де вітер ніжно гладить крила мрій,
І світ весь дихає в гармонії і мирі.
Але, можливо, цей омріяний наш рай
Завжди лишається в уяві нашій.
Бо щастя справжнє там, де рідний край,
Де ми живемо з серденьком невпинним.
Літвішко Таміла<br>Таміла
