– Зима скоро… –
Осінь опустила вже куліси,
і бачу за лаштунками я сніг,
сижу, сумую у каміна,
не час, ще рано – почекаю.
Вже безсумнівно настає зима,
все листя з дерев повипадало,
тепер іде зима по іхнім корінцям,
і заморозки перші зоставляє.
Вже я в горнятко каву заварив,
сів у вікна й зачаровано читаю,
нарешті ранок сонцем засвітив,
сніжок віддзеркалював світанок.
Він так мене зачарував,
що у гіпнозі вийшов я на ґанок,
і в кроля сірого зробивсь,
Час міху білим-білим стати…<br>Сильвестр Кривенко
