Це перша зрада,
Може, не остання.
І біль від неї крає серце.
НА ШМАТКИ!
Я – нетерпіння,
змішане з чеканням,
яке боїться кривди
й самоти.
І почуття "святі" для мене –
лише мУка.
І прагнення одне –
їх вирвати з душі.
А ти своїм передаси онукам,
що відьми є насправді.
Це ЖІНКИ.
18.02.1998 ©Ірина Вірна
Чомусь ОДИН твір публікує ДВА рази!
Доброго дня! Перепрошуємо за незручності, повторення видалено.
Дякую!