Зрада

Все пішло не по феншую, ще не забула й все руйную…
Як стрімко й швидко виросла любов, так швидко відкидаюсь я у сльози знов…
А я у відчаї вже з ранами, йду дізнаватись правду нову
Чи зрадило кохання мови, а може я не та, яка повинна бути ?
І усміхаюсь я повсюди
А іноді і справді треба вимкнути безглузде те обличчя, бо далі краплі на щоках течуть як дощ на бездоріжжі.<br>Зем'янська Ольга Іванівна