Зріле літо

Літо спілих доброт
На перетині стало,
За приємних турбот
Мову з осінню мало.
Зілля легкої втоми
Мліє там з яворами,
Ліси, схили й підйоми:
Всі бринять кольорами!
Фіалково-духмяно
Духота навівалась,
За хмаринами тьмяно
Сонце ясне ховалось.
З висоти дрібно сіє
Благодать живодайну,
Справжня злива вже зріє
На любов життєдайну.
А в низу сонях-жниво
Замість сонця сіяли,
І вогнями красиво
Дивом зір чарували!<br>А. Попик