Світло ліхтарів тьмяніє,
мов моя остання надія.
І навіть зорі вже не сяють для нас…
Здається, назавжди зупинився час.
І хто ще скаже, хто примчить?
Хто мої рани залічить?
Уже є лиш я, є і ти,
Ми з тобою- геть різні світи.
Ти той, хто палив усі мости,
Я та,хто ті мости відбудувала.
І як же ти,любий, міг так підвести?
А я все досі за тобою сумувала…
За усмішкою, за щирими очима,
І та згадка про тебе -невловима.
А я все біжу, не знаючи куди,
Аби ще не накликати собі біди.
А ти як там? Не сумуюєш за мною?
За очима синього морського покою.
Я вже краще промовчу, бо
ще чогось лишнього тобі скажу.<br>пані Люсі
