так можливо це життя
було й без мене
небуттям,
так можливо всі слова
були й без мене
без життя,
та можливо була я
чиїмсь проблиском
життя,
все без слів і без казок —
лише я, людина
й сон.
так життя — напрасна дія,
так життя — красива мрія,
так життя стоїть десь біля…
можливо берег лазурний,
можливо ліса,
можливо гори й світу дива.
та можливо була й я:
десь і тиха, і гучна,
та завжди ясна була,
та лиш вічний сон завадив
укутатись в обіймів мару
й забутися в пітьмі.
немов ворони гучні,
пролунала тиша,
та не буде більше дії у твоєму світі.<br>Аніта Артюх
