Клята війна

Тиша кричить між зруйнованих стін,
Попіл повільно сідає на дім.
Залпи ракет розривають думки,
Світ розпадається на шматки.

Вікна без світла, порожній під’їзд,
Хтось знову поїхав у інші міста.
В пошуках тихого, кращого дня,
Де не лунає проклята війна.

Речі забуті, пилом покриті,
Фото чужі у порожній квартирі.
Спогади тихо стирає час,
Наче й не було тут більше нас.

Голоси зникли у темряві днів,
Місто не пам’ятає імен і слів.
Кожен тут просто тінь без облич,
Що загубилась серед кладовищ.

Десь ще лунає проклята сирена,
Та не рятує вже більше нікого.
Чиїсь батьки знову тихо ридають —
Сина забрала ракета давно.

Стіни мовчать, вони бачили все,
Біль не зникає, він просто живе.
І серед попелу, крику й руїн
Люди вчаться лиш жити без них.
Chelowek